ПОСТИ́НАНИЙ 1

ПОСТИ́НАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постина́ти1; // пости́нано, безос. присудк. сл. В городі постинано старі фруктові дерева, понасаджувано акації, берези та сосни (Кобр., Вибр., 1954, 120). ПОСТИ́НАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постина́ти2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 374.